Тема «пробудження третього класу», піднята французькими письменниками, романістами, драматургами, є однією з найоригінальніших у світовій художній літературі. Не можна сказати, щоб вони були піонерами у цій галузі: вже у творах В. Шекспіра і Л. де Вега, серед персонажів другого плану можна побачити представників нижчих прошарків суспільства, які грають важливу роль у сюжеті, а часом і визначають розвиток головної  інтриги. Однак саме в творах французьких авторів, дана тематика знайшла своє остаточне оформлення.

Головні герої творів П. Бомарше

В першу чергу, в даному ряді слід відзначити, звісно ж, знамениту трилогію П. Бомарше: «Севільський цирульник,  або Марна обережність», «Божевільний день, або Одруження Фігаро», «Злочинна мати».  Головний герой п’єс  – спочатку перукар,  потім аптекар і бродячий актор і, нарешті, слуга графа Альмавіви,  є типовим представником третього класу, спритним, вмілим, тямущим.  Але головна характерна риса цього персонажу  –  це усвідомлення ним своєї значущості: Фігаро розуміє, що багатий і могутній граф потребує його послуг, і, незважаючи на незнатне походження свого товариша,  не гребує звертатися до нього за порадами і допомогою.  І хоча Фігаро знаходиться на службі в Альмавіви, він прекрасно розуміє, що знатний і гордий пан вже не може обійтися без його сприяння.  Поява такого персонажу в літературі  пояснюється передреволюційним станом  у Франції.  Бомарше створив свою знамениту трилогію  в 1770-1780-х роках, під час загострення  суспільно-політичної  ситуації в державі, пов’язаною  з економічною кризою, а також із занепадом авторитету королівської влади. Саме в ці десятиліття на історичну арену вийшла нова соціальна сила – буржуазія, яка наполегливо заявила про свої права, вимагаючи можливості  брати участь в політичному житті країни. П’єси драматурга, таким чином, відобразили найбільш актуальні ідеї своєї епохи, а саме, усвідомлення освіченими колами суспільства неминучості посилення ролі третього класу.

Третій клас в творчості А. Дюма-батька

Ще один класичний приклад художнього твору, який підняв цю тему, – це роман А. Дюма-батька «Віконт де Бражелон, або Десять років потому», також написаний в буремні революційні роки у Франції в 1847-1850-х роках. 1848 року у Франції відбулася чергова революція, яка призвела до повалення колись ліберального уряду короля Луї-Філіпа. Потім сталося соціал-революційне повстання, його придушення і, нарешті, проголошення Другої республіки на чолі з президентом – племінником Наполеона Бонапарта, Луї-Наполеоном Бонапартом. Однак спокій тривав недовго: через три роки, в 1851 році, Наполеон організував державний переворот, захопив всю владу в свої руки, і відповідно до нової конституції 1852 року отримав монархічні повноваження, а 2 грудня 1852 року президент був проголошений імператором французів під ім’ям Наполеона III.

За таких гострих політичних обставин Дюма пише закінчення своєї знаменитої трилогії про мушкетерів. Не дивно, що в світлі подій, що відбуваються навколо нього, він однією з головних тем свого оповідання робить тему Реставрації династії Стюартів у Англії. Цього разу д’Артаньян здійснює зухвалий план з повернення на престол Карла II, а субсидії на цей сміливий захід йому дає не хто інший, як його колишній лакей, а нині досить успішний торговець на ім’я Планше. У гасконського дворянина і колишнього лейтенанта королівських мушкетерів не виявилося грошей для далекої подорожі, і він змушений звернутися за допомогою до свого слуги, на кошти якого і втілює свій хитромудрий план в життя. Мабуть, не можна було краще показати тему «пробудження третього класу», ніж описати, як королівська монархія в Англії була відновлена ??на кошти простого галантерейника.

«Тема пробудження третього класу» стала однією з провідних у французькій літературі і здійснила досить великий вплив на світову художню літературу в цілому. Можна сказати, що вона стала попередницею теми «маленької людини», яка залишається актуальною і досі.