Франція

Початок творчості видатного драматурга

 

Творчість відомого французького драматурга Ж.-Б. Мольєра (Поклена) припала в епоху царювання короля-сонця Людовіка XIV. Це був час бурхливого розвитку науки, мистецтва, освіти. Саме тоді творили Ж.-Б. Люллі – французький композитор, творець національної опери, Н. Пуссен – засновник класицизму у французькому живописі. Сам Людовик XIV всіляко заохочував діяльність вчених, драматургів, мислителів. Галантна епоха вплинула на молодого драматурга, який, дотримуючись віянь часу, разом з тим, привніс чимало нового в художню літературу.

Мольєр був сином придворного оббивальника короля, отримав блискучу освіту (він чудово розбирався в юридичних дисциплінах і чудово володів латинською мовою), проте посада правознавця його не приваблювала -юнак вирішив стати актором. Він очолив «Блискавичний театр», однак програв в конкуренції з більш популярними театральними трупами: «Бургундським готелем» і групою Маре. Тоді він залишає Париж і їде разом з бродячими комедіантами на чолі з Дюфреном в мандрівку по провінціях (1645-1658 роки). Саме в цей період він пробує себе в якості автора п’єс: його перші твори були засновані на фарсовому сюжеті, взятому зі спостережень над життям, звичаями і вдачами населення глибинок країни. Успіх спектаклів багато в чому був обумовлений постановкою творів молодого письменника: «Літаючий лікар», «Витівки Скапена», «Все невпопад» та інших. Трупа Мольєра набула широкої популярності, і в 1658 році на запрошення брата короля повернулася в столицю. Так почався найбільш плідний, паризький етап творчості драматурга (1658-1673 роки).

Паризький етап творчості Ж.-Б. Мольєра

 

У цей період він створив свої найвідоміші п’єси, які до сих пір не сходять з підмостків провідних театрів усього світу. Спочатку Мольєр підтвердив свій авторитет віртуозного майстра слова постановкою нової п’єси «Закоханий лікар», яка була розіграна перед самим Людовіком XIV. Король-сонце був надзвичайно задоволений дотепним фарсом комедії і надав молодій трупі окремий палац для організації вистав. Ранні твори паризького періоду Мольєра були спрямовані на висміювання придворної витонченості і надмірного захоплення всім витонченим: п’єса «Смішні манірниці» пародіювала манірність придворних дам, яка була тоді в моді серед молоді.

 Зрозуміло, п’єса викликала обурення знаті, проте у глядачів користувалася величезним успіхом. Ще однією тематикою творів Мольєра був, так званий, виховний жанр; в цьому дусі він написав свої «Школу чоловіків» і «Школу дружин», в яких підняв проблему відносин між подружжям в сім’ї. Уже в цих творах Мольєр відійшов від панувавших в той час традицій класицизму: його персонажі заговорили доступною, легкою і зрозумілою мовою, на відміну від героїв трагедії, що говорили зі сцени пафосні і урочисті промови. Між іншим, саме Мольєр всіляко доводив, що комедія не менш важлива, ніж серйозна драма, яка тоді вважалася головним жанром у художній літературі.

Соціально-психологічна тематика в творчості Мольєра

 

У період своєї зрілої творчості Мольєр розробив тип комедії-балету: дія в таких постановках супроводжувалося танцювальними номерами для більшої розваги публіки. Однак, з точки зору змістовності, набагато важливішими виявилися його твори на соціально-психологічну тематику: «Міщанин у дворянстві», «Уявний хворий», «Дон Жуан», «Скупий», «Мізантроп» та інші. У цих останніх творах Мольєр виступив викривачем основних недоліків дворянства і міщанства свого часу. Дані п’єси є чудовим джерелом епохи Людовика XIV: твори відомого драматурга можна назвати дзеркалом з історії культури Франції середини XVII століття. Творчість Мольєра вплинула на французьку драматургію в цілому: його найбільш відомим послідовником вважається П. Бомарше, який в своїх творах керувався принципами свого знаменитого попередника. П’єси Мольєра досі користуються популярністю, що говорить про непересічне значення його творів.