RuFrance Знаменитий кардинал, міністр французького короля Людовика XIII, Рішельє дуже добре відомий масовому читачеві багато в чому завдяки відомому, який став вже культовим, роману А. Дюма-батька «Три мушкетери», в якому він є одним з головних дійових осіб. Інтерес до цієї постаті у письменника виник не випадково: адже саме Рішельє в найбільш концентрованому вигляді висловив основні принципи абсолютистського держави. Його твір «Політичний заповіт: принципи управління державою» – це ціла програма по зміцненню монархічної влади і посилення централізації в країні.
Своїм головним завданням Рішельє вважав боротьбу з феодальною аристократією, яка відстоювала свою незалежність і самостійність в дусі XII-XIII століть – часу роздробленості в країні. Однак кардинал рішуче припиняв будь-які спроби знаті до утвердження свого суверенітету.
Як відомо, оплотом феодальних сеньйорів здавна служили провінції, де вони будували укріплені замки, вели велике господарство, вводили управління на свій розсуд, створювали незалежне від короля військо і фактично проводили власну політику, не рахуючись з волею монарха і лише номінально визнаючи його верховенство. Тому Рішельє, в першу чергу, спробував взяти управління цими областями в свої руки: він створює систему інтендантів, спеціальних управлінців, які присилаються на місця з центрів.
Нові обличчя повністю залежали від влади короля: вони отримували від нього платню, виконували виключно його розпорядження і в разі невиконання своїх обов’язків звільнялися зі своїх посад. Цей захід завдала серйозної і досить чутливий удар по позиціях феодалів на околицях: адже перш посади чиновників купувалися, що фактично робило їх незалежними від контролю центру. Тепер же ситуація повністю змінилася: монарх отримав в свої руки важелі управління провінціями і віддаленими областями королівства.
Система інтендантів була введена і в військах: відтепер солдати отримували платню немає від своїх начальників, а від інтендантів, служителів короля, який таким чином отримав можливість тримати армію у себе в покорі.
Ще однією важливою мірою для ослаблення позицій аристократії на місцях було розпорядження кардинала зірвати зміцнення замків, що по суті робило сеньйорів беззахисними перед військовою силою монарха. Адже саме потужні форпости в провінціях нерідко служили опорою опору і непокори королю. Одночасно Рішельє позбавив місцеву знати її головних політичних привілеїв, а саме – права самостійно видавати закони, укази, розпорядження від свого імені.
Перш ці привілеї робили феодалів фактично государями в державі, їх статус майже наближався до статусу короля. Віднявши у грандів це важлива перевага, кардинал перетворив їх у підданих Людовика XIII.
Окремо слід згадати став завдяки роману «Три мушкетери» знаменитим едикт 1626 року про заборону дуелей в країні. Таким чином кардинал хотів зберегти дворянський стан – основну опору набирала силу королівської влади. Порушення цього нового розпорядження стало фактичної демонстрацією непокори кардиналу, що і зробив д’Артаньян зі своїми друзями, влаштувавши справжній бій з гвардійцями кардинала в знак протесту проти авторитету могутнього міністра. Характерно, що в романі навіть сам Людовик XIII потайки заохочував подібні сутички, хоча на ділі навряд чи міг бути задоволений знищенням представників військового стану країни.
Не настільки вдалими були економічні реформи Рішельє: фінансове становище Франції до початку його міністерства знаходилося в досить жалюгідному стані. Однак і тут кардинал все-таки домігся деяких успіхів: завдяки його зусиллям у держави з’явилися власні ескадри, розвивалася морська торгівля, почалося освоєння Канади; мануфактури отримали деякі пільги.
Правління кардинала Рішельє – це принципово важливий етап не лише в історії Франції, але і Західної Європи взагалі. Завдяки його зусиллям в країні утвердився абсолютизм, а в Європі була підірвана гегемонія іспано-австрійського союзу, проти посилення якого кардинал направив свої зусилля на міжнародній арені.
Абсолютізмv
